Микулинецьке пиво
   
Історія Містечка

Історія етикетки    |    Нагороди

На мальовничих берегах ріки Серет розкинулось невеличке містечко Микулинці. Його історія сягає у сиву давнину. У 1996 р. всі мешканці урочисто відсвяткували 900 ліття нашого славного Микулина (історична назва). Перша згадка про Микулинці (історична назва Микулин) подається у “Повчанні” Володимира Мономаха у 1096р. Через Микулин проходив торговельний шлях з Галича до Києва. В ХІст. містечко входило до Теребовлянського удільного князівства, у XII до Галицького, а з 1199 р - до Галицько-Волинського кзязівства. З 1387 року Микулин у складі галицьких земель попав під владу Польщі. З 1595 року стало містом фортецею на основі наданого йому магдебургського права (право вільної, безмитної торгівлі і самоврядування). Пізніше король Август ІІІ видав підтвердження про це право вдруге. Зручне географічне роміщення сприяло розвитку різних ремесел ще багато століть тому.


Датою заснування заводу ми вважаємо 1457 рік тому, що в історичних джерелах згадується, як у 1457 році польський король Ольбріхт та німецький герцог Тієран йшли походом на молдавське господарство. Король Ольбріхт зупинився у Теребовлі, а німецький воєвода у Микулинцях. Тоді Тієран і послав польському королю скуштувати Микулинецького пива.


ПалацНаші предки, знаючи умови виготовлення пива, цього древнього напою, вибрали це благодатне місце тому, що тут розташовані джерела природньої цілющої води, яка є основною складовою хорошого пива. Пізніше, у 1698 році, згадується про Микулинецьке пиво, але вже у австрійських архівах.

Протягом XVIст. власниками Микулинець зі всіма землями, замком, цехами і пивоварнею були польські магнати Зборовські, Синявські, Любомирські. У ХVIIст в Микулинцях були засновані цехи. Ремісники одного фаху утворювали товариства або спілки, які називалися цехами. Але після того, як Микулинці в 1675році зазнали навали турків, які піддали місто нищівному руйнуванню, серед міщан було дуже мало представників однієї професії. Тому деякі цехи складались з майстрів різних професій. На той час в Микулинцях було п’ять цехів: ткацький, кравецько-кушнірський, шевський, цехи різників і гончарів. До цих цехів входили люди, які займалися різними ремеслами.

В другій половині XVIII ст. значною частиною микулинецьких земель заволоділа польська магнатка Людвіга Потоцька. У 1761-1779 рр. на її кошти споруджено костел в стилі барокко і розкішний палац.


Костел св. ТрійціУсі цехи Микулинець підпорядковувалися власниці Людвізі Потоцькій і були зобов’язані виконувати різні роботи для неї. В документах описується цікавий факт: що від підмайстра, якого приймали в майстри - вимагали, щоб він виконав дорогу пробну роботу. Так підмайстер ювелір повинен був зробити дорогу річ із золота оздоблену коштовним камінням за власні кошти. Від нього також вимагали, щоб він поставив щедру гостину для всіх майстрів. Так в Микулинцях, коли приймали в майстри, то підмайстер повинен був внести грішми 24 злотих, 8 фунтів воску, 4 кварти горілки та бочку пива і справити вечерю для членів цеху. Навіть з цього факту видно, що пиво і тоді було шанованим напоєм серед місцевих жителів. Микулинці в ті часи представляло собою типове тогочасне містечко.


Згодом Микулинці переходять у власність барона Конопки. В іншому документі – «Речнику Тернопільської наукової спілки» за 1895 рік вказано, що в Тернопільському повіті у 1894 році було три броварні: у Білій, Микулинцях і на Загребеллі в Тернополі. Виробляли вони в той час відповідно 11580, 8362, 3913 гектолітрів пива. Від Конопки місто перейшло, як придане за дочкою барона, до графа Рей.


ФортецяДокументальну згадку про микулинецьку пивоварню знаходимо у шостому томі «Словика географічного», виданого 1885 р. у Варшаві. Серед переліку ремісників містечка згадується і власник броварні. З «Довідника промислово-торговельного королівства Галичини» за 1906 рік дізнаємося про його прізвище – граф Мечислав Рей. Пиво місцевої броварні було обов’язковим напоєм на званих обідах, вечорах та прийомах для місцевої знаті та приїзджих гостей.

Пивзавод перебував у приватній власності графів Реїв до середини 20-х років ХХ ст. За знайденим в архіві документом нам відомо що пивоварня графа Рей на початку ХХ ст. виготовляла бочкове та пляшкове пиво найкращого гатунку таких сортів як: Лежак, Фірмове та Бок.

У фондах тернопільського облдержархіву є запис про те, що в 1925 році (після смерті графа Рей) на пивзаводі працювало 15 робітників. А вже в «Книзі адресовій польській» за 1928 рік зазначено, що власниками Микулинецького бровару є «Аверман, Ціховський Міхал і спілка». Очевидно, він став акціонерним підприємством, яке його нові власники викупили у графині.


ФортецяУ 1903 році в Микулинцях трапилася велика пожежа. Від якої потерпів також і «Бровар». Тому в наступних роках тут здійснюється реконструкція. Появляються нові приміщення. Так в 1928 році збудовано нову пивницю, сушильню і солодовню. Важкі умови праці, низька заробітня плата не раз спонукали робітників заводу до страйків. Саме про такі акції протесту 19 травня 1927 і 11 травня 1937 рр. повідомляють тернопільські архіви. В іншому випадку вказано прізвище власника підприємства, яким був на той час Герман Ехенбаум. А вже в 1939 році, після приходу більшовиків, пивзавод націоналізовано.

У ХІХ та на початку ХХ ст. пиво розливалося у скляні пляшки та дубові бочки.

При реставрації підвального приміщення були знайдені пляшки з того часу, на яких написано що вони дісно є фірмовими пляшками микулинецької броварні. А також є напис «парова». Що свідчить про те що пиво варили на парі, а на той час це вже були передові технології. В 1941-1944 рр. завод працював на нових господарів – німецьких окупантів. З весни 1944 року він знову стає радянським підприємством. В нелегких умовах доводилось працювати в той час людям. Приміщення не опалювались, не було електричної енергії, майже всі роботи виконувалися вручну.


За радянських часів у 40-50х роках микулинецький пивзавод відносився до львівського пивоварного тресту № 159. Ці роки відзначалися жорстокою дисципліною. Всі технологічні процеси проводилися майже повністю вручну (загатовка льоду, дров, опалення вугіллям). Дуже велика плинність кадрів. З 1957 року Микулинецький пивзавод переходить у розпорядження Обласного управління промпродтоварів.


До 60-х років розлив пива здійснювався ручним способом. Пивовари працювали в той час в одну зміну і виробляли 4-6 тис. пляшок щодобово. Випускали такі сорти пива як, «Жигулівське», «Українське» і «Ризьке». Перша значна повоєнна реконструкція пивзаводу відбулася в 1958 році, після чого він втричі збільшив обсяг продукції порівняно з 1950 роком і вп’ятеро щодо 1939 року. В 1969-70 рр проведено ще одну реконструкцію, що також значно збільшило випуск продукції. Підняло її якість і поліпшило умови праці робітників. Розширився й асортимент: появилися нові сорти пива – «Подвійне золоте» і «Мартовське».


Інформаційна статистика воєнних і повоєнних років подає нам імена керівників підприємства. Під час німецької окупації завод очолював Кобилянський. Потім директорами були:

1944 рік - Плотник М.В.

1945 рік - Цайляр Р.

1946 рік - Фанфара К.Й.

1946 рік - Усатюк К.

1947 рік - Цишевський М.

1949 рік - Ізотов І. М.

1952 рік - Донгуков І.

1952 рік - Шинкаренко М.І.

1958 рік - Гадалін М.Ф.

1963 рік - Водоп’ян Р.І.

1972 рік - Бондар А.

1973 рік - Коберницький Р.І.

1980 рік - Трач Я.В.

1982 рік - Ногаль І.В.

1984 рік - Якименко В.І.

1985 рік - Бундза П.М.

1987 рік - Дейнека П. І.

1991 рік - в. о. Троян С.М.

1993 рік - Троян С.М.


Деякі керівники внесли вагомий вклад у розбудову заводу. Так, за М. Гадаліна збудоване нове приміщення сушильного і холодильного цехів; за І. Водоп’яна реконструйовано солодовню, збудовано зерно-склад, закладено сад; за Р. Коберницького добудовано бродильно-табірний підвал, після чого випуск пива зріс від 450 тис. до 980 тис. декалітрів. У цей же час котельня переобладнана на рідке паливо (мазут). Побудовано новий цех пляшкового розливу і реконструйовано цех бочкового розливу пива, де встановлено обладнання для механізованого миття бочкотари.

У 70-ті роки пивзавод відноситься до Тернопільського Пивоб’єднання. Подаємо фотоматеріали тих часів.


Тернопільське Пивоб’єднання Тернопільське Пивоб’єднання Тернопільське Пивоб’єднання

Тернопільське Пивоб’єднання Тернопільське Пивоб’єднання Тернопільське Пивоб’єднання

Багато зусиль і знань віддав рідному заводу його головний інженер, висококваліфікований спеціаліст В.І. Романюк. Чесно і самовіддано трудилися на підприємстві І.І. Панець, який пройшов шлях від машиніста –кочегара до завідуючого складом; Д.Й. Шимончик, який 18 років пропрацював варильником пива і 10 років старшим товарознавцем. З 1954 року аж до виходу на пенсію сумлінно трудилася на заводі технолог і заввиробництвом В.Т. Шумайло. В історію заводу ввійшли як хороші працівники: завідуючий виробництвом, технолог І.М. Писько, завскладом С.М. Гнойовий, працівник бродильного цеху Я.В. Товарницький, С.С. Домбрович, бочкомийник Є. Слободян, механік Т. Сиротюк, варильник пива Й.Т. Яремко, C.І. Євгусяк, працівник цеху розливу бочкового пива М.І. Миклашевський, працівниця солодовні Є. Стахів та багато інших.


Дев’яності роки минулого століття відкрили нову сторінку в історії Микулинецького заводу – одного з найдавніших підприємств Галичини. Труднощі перехідного періоду, порушення традиційних економічних звязків змусили колектив шукати нових шляхів вирішення виробничих і соціальних проблем. У 1993 році підприємство відійшло від Тернопільського пивоб’єднання і було перейменовано на «Орендне підприємство Микулинецьких пивоварів». На базі «Орендного підприємства пивоварів» через рік було створено акціонерне товариство ВАТ «Бровар». Керівником колектив обрав Трояна С.М. який перед тим працював головним інженером. Глибокі знання технології виробничого процесу, завидна енергія, організаторський талант, уміння спілкуватися з людьми - саме ці якості допомогли новому директору за порівняно невеликий період адаптувати підприємство до нових умов господарювання. Напружена праця всього колективу у перші роки існування ВАТ «Бровар» дала свої позитивні результати. З першого року заснування ВАТ “Бровар” відбулося урочисте посвячення заводу, під час якого колектив працівників віддав себе та завод під Божу опіку.


В умовах переходу до ринкової економіки основними завданнями для всіх працюючих має бути випуск якісної, конкурентноспроможної продукції з привабливим товарним виглядом. Тож усі сфери виробництва запрацювали на якість продукції та підвищення кваліфікації працівників.

Вже з самого початку вияснилось, що доведеться піти на зменшення кількості продукції, аби вийти на якісний рівень. Крім того, запросили спеціалістів з київських вузів, зокрема, професора Таїсію Іванівну Семенову. Сами їй микулинчани завдячують багатьма своїми успіхами.

Протягом 1994-1997рр. розроблено і впроваджено в дію технічні умови на п’ять нових сортів пива таких найменувань: «Микулинецьке світле» віденського типу, «Микулинецьке особливе» мюнхенського типу, «Микулин - 900» пільзенського і мюнхенського типів, «Микулинецьке світле» пільзенського типу. Три перші з них на святі пива в Києві 1996 року нагороджені дипломами І ступеня та срібною і бронзовими медалями.


У 1997 році підприємство почало виробляти мінеральну столову воду, а також спеціалізується на випуску світлого, темного і карамельного сортів солоду.

У 1999 році випуск пива зріс у порівнянні з 1955 роком у три рази і становив 750 тис. декалітрів. Ведеться велика робота по модернізації виробництва, впровадження нових технологічних ліній. З цією метою ВАТ «Бровар» підтримує тісні зв’язки із зарубіжними фірмами, з допомогою яких закуплено і встановлено лінії розливу, кизильгуровий фільтр, повітряні компресори, фарфаси та інше устаткування. В 1996 році микулинецькі спеціалісти на запрошення фірми «Петер Маркл» відвідали пивоварні заводи в Німеччині, де ознайомилися з процесом виробництва, секретами успіхів тамтешніх майстрів. Підприємство співпрацює також з фірмами «Ново-Нордінськ», «Хольврієка», «Домен».

Микулинецькі пивовари постійно удосконалюють свій досвід і підвищують рівень технології результатом чого є стабільна якість продукції. В кінці 90-х років проведено ряд реконструкцій технологічних ліній, системи опалення та комунікацій.

Для забезпечення максимальної екологічної чистоти «Живого» пива, ВАТ «Бровар» використовує пивоварний ячмінь, пшеницю, цукор, які вирощені на полях власних господарств Сидорів «Бровар», Ласківці «Бровар», Буданів «Бровар». Найкращі пивоварні сорти ячменю привезені з Німеччини та вирощені на власних підпримствах переробляються на власній солодовні у високоякісний світлий, темний та карамельний солод. Це дає змогу повністю відмовитися від використання штучних барвників, консервантів та ароматизаторів при виготовленні темних сортів пива.

При виготовленні пива використовується джрельна вода. Приємний хмелевий аромат пиву забезпечує використання у технологічному процесі кращих сортів ароматичного вітчизняного хмелю.

Нове устаткування сприяло досягненню мети, до якої йшло підприємство – стабільна якість пива. З часом ми освоїли нове для себе виробництво пива в КЕГах. Лінія продуктивністю 30-35 КЕГ в годину, була куплена у фірми “Fello” (Німеччина), а в 2002 році встановлено ще одну лінію розливу в КЕГи тієї ж фірми продуктивністю 50 КЕГ в годину.


Сучасний вигляд заводу Сучасний вигляд заводу Сучасний вигляд заводу

В 2001 році проведено реконструкцію замочного відділення і вже у вересні того року почали працювати три замочні чани німецької фірми “Seger”. Потужність кожного з них склала 6 тон зерна, що дало можливість довести випуск солоду до 155 тон в місяць.

А в 2002 – 2003 році введено в дію устаткування лінії охолодження сусла: вірпул німецької фірми “Zimann” пластинчатий охолоджувач.

Що стосується виробничого обладнання, то сьогодні на підприємстві йде швидкими темпами заміна старого на нове. Варочне відділення обладнано новим 4-ох посудним варочним порядком з одночасним затиранням 2,0 тон зерна. Для миття і дезинфекції варочного порядку, вірпулу і пластинчастого охолоджувача встановлено СІР ( фірма Теwis-Bis, Польща). Після запуску 4-х ЦКТ, встановлених датською фірмою “Holvrieka”, збільшилася потужність підприємства до 1500 тис.дал. пива в рік.

Реконструкція, почата в 1993 році, дозволила збільшити випуск пива практично в 4 рази: з 242 тис.дал в 1993 до 1100 тис.дал в 2004 році.


Основний ринок збуту ВАТ”Бровар” – Тернопільська область. Тут продається 45% всього пива. Частина відправляється в сім інших областей. На підприємстві діє широка мережа фірмової торгівлі (бази, бари, магазини), розроблена гнучка система цін в залежності від кількості пива, яку купує клієнт і степені прихильності споживача до підприємства. Проводиться постійна робота по зменшенню в собівартості продукції частки затрат за використані енергоносії. З 1993 року по 2004 рік ці затрати знизилися на 20%. Зменшенню затрат на енергоносії сприяло встановлення нового більш ефективного технологічного обладнання. Так, наприклад, лише заміна насосів закачування води в парові котли дала можливість зменшити питомі витрати електроенергії в 1,5 разів. Встановлення нових повітряних компресорів, заміна пляшкомиючої машини, блоку розлива пива, встановлення миючої системи СІР на варниці зменшило питомі витрати електроенергії від 1,2 до 2 разів.


Сучасний вигляд заводу Сучасний вигляд заводу Сучасний вигляд заводу

За останні роки повністю змінилося обличчя заводу. Проводиться модернізація виробництва. Покращився естетичний вигляд заводу. По новому поступово ведеться реконструкція та будівництво цехів. Застаріле обладнання замінюється на сучасне. Побудований новий варочний цех із найсучаснішим обладнанням, яке розроблено спеціально під нашу технологію, непастеризованого пива. Змонтовано та запущено лінію розливу пива у кеги. З метою покращення якості та стійкості пива було збудовано мікробіологічну лабораторію з найсучаснішим обладнанням. З 2004 року введено в дію ЦКТ, що дало змогу покращити якість, кількість та стійкість пива. Повністю перебудований і переобладнаний цех розливу. Введена в дію ПЕТФ лінія, з’явилися нові сорти пива такі як: “Strong”, “Дністер”. Запроваджено випуск безалкогольної продукції спочатку в склі, а потім і у ПЕТФ-пляшці. Це напої : “Яблуко”, “Лимон”, “Апельсин”, “Персик”, “Микулинецький квас”, “М-Кола”. Налагоджено випуск іміджової продукції в оригінальній упаковці- “Тернове поле”, “Вища проба”, “Елітне”, “Рідна Україна”, а також п’ятилітрові бочівочки “Медове”, “Тернове поле”.

Реклама, рекламна підтримка тих, хто продає наше пиво, відіграє дуже велику роль в реалізації пива на ринку. Реклама на ТБ, а також по радіо, газетна і вулична реклама знайомить споживача з нашою продукцією (деякі рекламні відеоматеріали додаються на компакт-диску). Касатони, бокали, підставки під бокали, обладнання для охолодження та розливу пива, холодильні вітрини – все це наша реклама в торгівлі. Проводимо акції-дегустації з споживачами пива в торгових точках : знайомимо з сортами пива, роботою ВАТ

“Бровар”, сировиною, розповідаємо споживачам про властивості пива.

Колектив не зупиняється на досягненому і попереду нас очікує вирішення та втілення ще багтьох проектів.

Кажуть основні складові пива – холод, солод, совість. Власне, завдяки такій гармонії Микулинецьке пиво смакує усім, і в цьому заслуга всього колективу ВАТ “Бровар”, який очолює голова правління Троян Степан Матвійович.

21 липня 2010 року проведена реорганізація шляхом перетворення на ТОВ "Микулинецький Бровар".


   
   Студія веб-дизайну 'НІРВАНА'  
Живе пиво

Пивоварня “Бровар”, – це єдина пивоварня на Україні, яка варить живе непастеризоване пиво, зберігаючи стару класичну схему пивоваріння, використовуючи при цьому власну екологічно чисту, натуральну сировину.

Живе пиво
Наш асортимент

Завод виготовляє 17 сортів пива серед яких: екслюзивна продукція – спеціальні сорти пива - “Тернове поле”, “Елітне”, “Вища проба”, ліцензійне королівське баварське пиво KALTENBERG SPEZIAL та ліцензійне чеське пиво KORUNA CESKA.

Наш асортимент