fbpx
1374 рік1457 рік1698 рікХVI-XVII ст.1895 ріккінець XІX ст.початок ХХ ст.1944-1993 рр.2017 рік
1457 рік1698 рікХVI-XVII ст.1895 ріккінець XІX ст.початок ХХ ст.1944-1993 рр.2017 рік
13 вересня 1374 року

Заснування селища

На мальовничих берегах ріки Серет розкинулось невеличке містечко Микулинці. Його історія сягає у сиву давнину. У 1996 р. всі мешканці урочисто відсвяткували 900 ліття нашого славного Микулина (історична назва).

Перша згадка про Микулинці (історична назва Микулин) подається у “Повчанні” Володимира Мономаха у 1096р. Через Микулин проходив торговельний шлях з Галича до Києва. В ХІст. містечко входило до Теребовлянського удільного князівства, у XII до Галицького, а з 1199 р - до Галицько-Волинського кзязівства. З 1387 року Микулин у складі галицьких земель попав під владу Польщі. З 1595 року стало містом фортецею на основі наданого йому магдебургського права (право вільної, безмитної торгівлі і самоврядування). Пізніше король Август ІІІ видав підтвердження про це право вдруге. Зручне географічне розміщення сприяло розвитку різних ремесел ще багато століть тому.

1457 рік

заснування заводу

Датою заснування заводу ми вважаємо 1457 рік тому, що в історичних джерелах згадується, як у 1457 році польський король Ольбріхт та німецький герцог Тієран йшли походом на молдавське господарство. Король Ольбріхт зупинився у Теребовлі, а німецький воєвода у Микулинцях. Тоді Тієран і послав польському королю скуштувати Микулинецького пива.

1698 рік

Згадка у архіві

Наші предки, знаючи умови виготовлення пива, цього древнього напою, вибрали це благодатне місце тому, що тут розташовані джерела природньої цілющої води, яка є основною складовою хорошого пива. Пізніше, у 1698 році, згадується про Микулинецьке пиво, але вже у австрійських архівах.

ХVI-XVII ст.

микулинці

Протягом XVIст. власниками Микулинець зі всіма землями, замком, цехами і пивоварнею були польські магнати Зборовські, Синявські, Любомирські. У ХVIIст в Микулинцях були засновані цехи. Ремісники одного фаху утворювали товариства або спілки, які називалися цехами. Але після того, як Микулинці в 1675році зазнали навали турків, які піддали місто нищівному руйнуванню, серед міщан було дуже мало представників однієї професії. Тому деякі цехи складались з майстрів різних професій. На той час в Микулинцях було п’ять цехів: ткацький, кравецько-кушнірський, шевський, цехи різників і гончарів. До цих цехів входили люди, які займалися різними ремеслами.

В другій половині XVIII ст. значною частиною микулинецьких земель заволоділа польська магнатка Людвіга Потоцька. У 1761-1779 рр. на її кошти споруджено костел в стилі барокко і розкішний палац.

Костел св. ТрійціУсі цехи Микулинець підпорядковувалися власниці Людвізі Потоцькій і були зобов’язані виконувати різні роботи для неї. В документах описується цікавий факт: що від підмайстра, якого приймали в майстри - вимагали, щоб він виконав дорогу пробну роботу. Так підмайстер ювелір повинен був зробити дорогу річ із золота оздоблену коштовним камінням за власні кошти. Від нього також вимагали, щоб він поставив щедру гостину для всіх майстрів. Так в Микулинцях, коли приймали в майстри, то підмайстер повинен був внести грішми 24 злотих, 8 фунтів воску, 4 кварти горілки та бочку пива і справити вечерю для членів цеху. Навіть з цього факту видно, що пиво і тоді було шанованим напоєм серед місцевих жителів. Микулинці в ті часи представляло собою типове тогочасне містечко.

1895 рік

пивоварні

Згодом Микулинці переходять у власність барона Конопки. В іншому документі – «Речнику Тернопільської наукової спілки» за 1895 рік вказано, що в Тернопільському повіті у 1894 році було три броварні: у Білій, Микулинцях і на Загребеллі в Тернополі. Виробляли вони в той час відповідно 11580, 8362, 3913 гектолітрів пива. Від Конопки місто перейшло, як придане за дочкою барона, до графа Рей.

кінець XІX ст.

продукція

Документальну згадку про микулинецьку пивоварню знаходимо у шостому томі «Словика географічного», виданого 1885 р. у Варшаві. Серед переліку ремісників містечка згадується і власник броварні. З «Довідника промислово-торговельного королівства Галичини» за 1906 рік дізнаємося про його прізвище – граф Мечислав Рей. Пиво місцевої броварні було обов’язковим напоєм на званих обідах, вечорах та прийомах для місцевої знаті та приїзджих гостей.

початок ХХ ст.

довоєнний період

Пивзавод перебував у приватній власності графів Реїв до середини 20-х років ХХ ст. За знайденим в архіві документом нам відомо що пивоварня графа Рей на початку ХХ ст. виготовляла бочкове та пляшкове пиво найкращого гатунку таких сортів як: Лежак, Фірмове та Бок.

У фондах тернопільського облдержархіву є запис про те, що в 1925 році (після смерті графа Рей) на пивзаводі працювало 15 робітників. А вже в «Книзі адресовій польській» за 1928 рік зазначено, що власниками Микулинецького бровару є «Awerman I. і Cisowski Michał і спілка». Очевидно, він став акціонерним підприємством, яке його нові власники викупили у графині.

У фортеці у 1903 році в Микулинцях трапилася велика пожежа. Від якої потерпів також і «Бровар». Тому в наступних роках тут здійснюється реконструкція. Появляються нові приміщення. Так в 1928 році збудовано нову пивницю, сушильню і солодовню.
В газеті Życie Provincji від 9 червня 1936 року, згадується про пожежу, яка сталася 6 червня на пивоварні у Микулинцях- власники-партнери Eichenbaum Herman i Moses Linczyc з Тернополя. У замітці вказується, що пивоварня була повністю знищена вогнем, і крім того згоріло, декілька вагонів ячменю. Втрати оцінили у 65 тисяч злотих.

1944-1993 рр.

післявоєнний період

Інформаційна статистика воєнних і повоєнних років подає нам імена керівників підприємства. Під час німецької окупації завод очолював Кобилянський. Потім директорами були:

1944 рік - Плотник М.В. 1945 рік - Цайляр Р.
1946 рік - Фанфара К.Й. 1946 рік- Усатюк К.
1947 рік - Цишевський М. 1949 рік - Ізотов І. М.
1952 рік - Донгуков І. 1952 рік - Шинкаренко М.І.
1958 рік - Гадалін М.Ф. 1963 рік - Водоп’ян Р.І.
1972 рік - Бондар А. 1973 рік - Коберницький Р.І.
1980 рік - Трач Я.В. 1982 рік - Ногаль І.В.0
1984 рік - Якименко В.І. 1985 рік - Бундза П.М.
1987 рік - Дейнека П. І. 1991 рік - в. о. Троян С.М.
1993 рік - Троян С.М.

Деякі керівники внесли вагомий вклад у розбудову заводу. Так, за М. Гадаліна збудоване нове приміщення сушильного і холодильного цехів; за І. Водоп’яна реконструйовано солодовню, збудовано зерно-склад, закладено сад; за Р. Коберницького добудовано бродильно-табірний підвал, після чого випуск пива зріс від 450 тис. до 980 тис. декалітрів. У цей же час котельня переобладнана на рідке паливо (мазут). Побудовано новий цех пляшкового розливу і реконструйовано цех бочкового розливу пива, де встановлено обладнання для механізованого миття бочкотари.

У 1993 році підприємство відійшло від Тернопільського пивооб’єднання і було перейменовано на «Орендне підприємство Микулинецьких пивоварів». На базі «Орендного підприємства пивоварів» через рік було створено акціонерне товариство ВАТ «Бровар». Керівником колектив обрав Трояна С.М. який перед тим працював головним інженером. Глибокі знання технології виробничого процесу, завидна енергія, організаторський талант, уміння спілкуватися з людьми - саме ці якості допомогли новому директору за порівняно невеликий період адаптувати підприємство до нових умов господарювання. Напружена праця всього колективу у перші роки існування ВАТ «Бровар» дала свої позитивні результати. З першого року заснування ВАТ “Бровар” відбулося урочисте посвячення заводу, під час якого колектив працівників віддав себе та завод під Божу опіку. Вже з самого початку вияснилось, що доведеться піти на зменшення кількості продукції, аби вийти на якісний рівень.

2000 рік

ХІ століття

В 2001 році проведено реконструкцію замочного відділення і вже у вересні того року почали працювати три замочні чани німецької фірми “Seger”. Потужність кожного з них склала 6 тон зерна, що дало можливість довести випуск солоду до 155 тон в місяць.

А в 2002 – 2003 році введено в дію устаткування лінії охолодження сусла: вірпул німецької фірми “Zimann” пластинчатий охолоджувач.
Що стосується виробничого обладнання, то сьогодні на підприємстві йде швидкими темпами заміна старого на нове. Варочне відділення обладнано новим 4-ох посудним варочним порядком з одночасним затиранням 2,0 тон зерна. Для миття і дезинфекції варочного порядку, вірпулу і пластинчастого охолоджувача встановлено СІР ( фірма Теwis-Bis, Польща). Після запуску 4-х ЦКТ, встановлених датською фірмою “Holvrieka”, збільшилася потужність підприємства до 1500 тис.дал. пива в рік.

Реконструкція, почата в 1993 році, дозволила збільшити випуск пива практично в 4 рази: з 242 тис.дал в 1993 до 1100 тис.дал в 2004 році.

Змонтовано та запущено лінію розливу пива у кеги. З метою покращення якості та стійкості пива було збудовано мікробіологічну лабораторію з найсучаснішим обладнанням. З 2004 року введено в дію ЦКТ, що дало змогу покращити якість, кількість та стійкість пива. Повністю перебудований і переобладнаний цех розливу. Введена в дію ПЕТФ лінія. Запроваджено випуск безалкогольної продукції спочатку в склі, а потім і у ПЕТФ-пляшці. Налагоджено випуск іміджової продукції в оригінальній упаковці- “Тернове поле”, “Вища проба”, “Елітне”, “Рідна Україна”, а також п’ятилітрові бочівочки “Медове”, “Тернове поле”.

Колектив не зупиняється на досягненому і попереду нас очікує вирішення та втілення ще багтьох проектів.

Кажуть основні складові пива – холод, солод, совість. Власне, завдяки такій гармонії Микулинецьке пиво смакує усім, і в цьому заслуга всього колективу ТОВ “Микулинецький Бровар”, генеральним директором якого є Троян Степан Матвійович.

logo

Даючи згоду ви підтверджуєте, що досягли легального віку вживання алкоголю та погоджуєтесь з політикою використання Cookies

Ні, не погоджуюсь